Курс “Репортажна журналістика: погляд зсередини”/Мілан Лєліч

 

  1. Вхід (початок) тексту: робити речі, які чіпляють (5-7 секунд для вибору, чи читати текст).

Розірваний наратив – висмикуєш якийсь діалог, частину події з тексту і ставиш на початок. Нудних подій до чорта:) Треба витягувати якусь цікавинку.

 

  1. Не треба асоціювати себе з якоюсь зі сторін конфлікту. Не перетворюватися від спостерігача до учасника подій. Нікого не переконувати, уникати агресії. Бути обережним, бо «поранять чи уб’ють – і тексту ж не буде!»:)

 

  1. Уникати дидактичності. Не давати готових формул – хто хороший, а хто поганий, читач сам має дійти висновку.

 

  1. Деталі – ключові речі, якщо вони в тему. Не писати банальщину, а головні риси.

 

  1. Намагатися не ходити туди, куди ходять всі. Репортаж має відрізнятися від ваших колег. Шукати те, чого не бачать інші.

 

  1. Перевантаження деталями. Залишати якісь окремі речі і не боятися цього. Це нормально, коли з 30 хвилин спілкування залишити одну цитату.

 

  1. Не перетворювати текст на суцільну хронологію. Дивитися на текст очима спостерігача.

Практика > теорія.

 

Чим більш шокуюча інформація (заголовок), тим скептичніше до неї ставитися → 95%, що це фейк або натягнуто.